Право на підприємництво — одна з ключових гарантій, закріплених у Конституції України. Стаття 42 визначає: кожен має право на господарську діяльність, якщо вона не заборонена законом, а держава зобов’язана захищати конкуренцію та права споживачів. У сфері азартних ігор ця норма набуває особливого значення, адже гемблінг завжди перебував у зоні конфлікту між економічною свободою та бажанням держави контролювати соціальні ризики.
Ще у 2009 році ухвалення Закону №1334-VI повністю заборонило гральний бізнес, не пропонуючи жодних легальних альтернатив. Це викликало сумніви щодо конституційності такого рішення. «Обмеження повинні бути пропорційними, а не тотальними. Повна заборона — це завжди удар по праву на підприємництво», — наголошує юрист з питань конституційного права Андрій Мельник.
У 2020 році ситуація змінилася. Закон №768-IX легалізував казино, букмекерські контори та онлайн-платформи за умови отримання ліцензії. Ринок почав розвиватися, з’явилися інвестори, збільшилися податкові надходження. Але 2025 рік став переломним: замість КРАІЛ створено Державне агентство з управління азартними іграми (ДАУАІ), яке посилило контроль та запровадило нові правила.
Одним із найбільш дискусійних рішень стала вимога мінімального статутного капіталу — від 30 млн грн. Для великих компаній це прийнятно, але для малого та середнього бізнесу — фактичний бар’єр на вході. «Це не просто економічний фільтр, а закриті двері для підприємців, які хочуть легально працювати. Конституція гарантує рівні можливості, але тут ми бачимо протилежне», — підкреслює Онофрейчук.
Ще одна суперечлива ініціатива — меморандум UGC, спрямований на блокування доступу до нелегальних сайтів. Формально він захищає гравців, але на практиці може обмежувати і легальні майданчики, зменшуючи їхню аудиторію. До цього додаються рекордні штрафи — до 100 млн грн за порушення ліцензійних умов, які здатні збанкрутувати навіть стабільні компанії.
Зміни до Постанови №314, ухвалені в 2025 році, стали додатковим викликом. Частина легальних операторів заявила, що нові норми можуть призвести до закриття бізнесу навіть за повного дотримання вимог закону. У результаті замість стимулювання прозорої роботи держава ризикує відштовхнути тих, хто платить податки і працює у «білому» сегменті.
Експерти наголошують, що Конституція дозволяє обмеження лише за умови їхньої пропорційності та обґрунтованості. «Держава має право встановлювати правила гри, але коли вони починають душити легальних операторів, ми ризикуємо втратити цивілізований ринок і отримати зростання тіньового сектору. Баланс між контролем і свободою бізнесу прямо випливає з Конституції, і забувати про це небезпечно», — зазначає Мельник.
Майбутнє українського гемблінгу залежить від того, чи зможе держава знайти цей баланс. Боротися з нелегальними операторами необхідно, але важливо не знищити тих, хто вже працює прозоро. Стаття 42 Конституції може стати відправною точкою для побудови регулювання, яке буде і справедливим, і ефективним, залишаючи ринок живим, а не задушеним надмірним контролем.