Нова редакція ст. 89 Конституції України з Коментарями.

Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

Коментар до ст. 89 Конституції України

Коментована стаття Конституції України деталізує правовий статус робочих органів Верховної Ради України – парламентських комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій.

Частини 1 та 2 ст. 89 Основного Закону встановлюють, що Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, які здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень парламенту. До повноважень парламенту також віднесено повноваження щодо обрання голів цих комітетів. Наведені положення Конституції України отримують свій нормативний розвиток у Регламенті Верховної Ради України від 10 лютого 2010 р., Законі України від 4 квітня 1995 р. «Про комітети Верховної Ради України», Законі України від 17 листопада 1992 р. «Про статус народного депутата України», інших законах України, постановах Верховної Ради України, включаючи постанови, якими затверджуються положення про комітети парламенту. При розгляді питань про комітети Верховної Ради України також слід взяти до уваги зміст Рішення Конституційного Суду України від 5 березня 2003 р. № 5 рп у справі про звернення народних депутатів України до Національного банку України.

Комітети Верховної Ради України є органами парламенту, відповідальними і підзвітними йому, які утворюються з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень парламенту, виконання контрольних функцій парламенту. За своїм конституційним статусом комітети Верховної Ради України є органами, які мають предметно визначену компетенцію та забезпечують здійснення парламентом його повноважень. При цьому, будучи органами Верховної Ради України, комітети парламенту не складають самостійну систему органів державної влади.

Діяльність комітетів Верховної Ради України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, гласності, їх рівноправності, доцільності, функціональності, плановості, наукової обґрунтованості, колегіальності, вільного обговорення та вирішення питань та ін.

Система парламентських комітетів, їх завдання, функції та компетенція визначаються на першій сесії Верховної Ради України нового скликання з урахуванням конституційно визначених завдань і повноважень парламенту, а також актуальних питань державотворення та правотворення в усіх сферах суспільного та державного життя України. Це обумовлює створення як галузевих (предметних), такі функціональних комітетів Верховної Ради України. Перші з них наділені повноваженнями щодо здійснення законопроектної роботи, підготовки й попереднього розгляду питань у певних сферах формування державної політики, віднесених до повноважень Верховної Ради України, а другі – покликані забезпечити оптимальну організацію та діяльність Верховної Ради України, її взаємозв’язки з іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Сьогодні система комітетів Верховної Ради України VI скликання визначена Постановою Верховної Ради України від 4 грудня 2007 р. № 4 VI «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» і представлена 27 комітетами парламенту: комітет із питань аграрної політики та земельних відносин; комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією; комітет з питань будівництва, містобудування і житлово комунального господарства; комітет з питань бюджету; комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування; комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; комітет з питань економічної політики; комітет з питань європейської інтеграції; комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; комітету закордонних справах; комітет з питань культури і духовності; комітет з питань науки і освіти; комітет з питань національної безпеки і оборони; комітет з питань охорони здоров’я; комітет з питань паливно енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки; комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів; комітет з питань податкової та митної політики; комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин; комітет з питань правової політики; комітет з питань правосуддя; комітет з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва; комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України; комітет з питань свободи слова та інформації; комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму; комітет з питань соціальної політики та праці; комітет з питань транспорту та зв’язку; комітет з питань фінансів і банківської діяльності.

Згідно з п. 2 Постанови Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання» у Верховній Раді України також утворено Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації. До предмета її відання належать: контроль за дотриманням законодавства про приватизацію, реприватизацію; контроль за виконанням Державної програми приватизації; контроль за діяльністю органів приватизації; аналіз наслідків приватизації; систематичне інформування Верховної Ради України про хід приватизації.

Верховна Рада України може вдосконалювати систему своїх комітетів, реагуючи на нові завдання та проблеми, які виникають у процесі реалізації нею своїх конституційних повноважень. Парламент повноважний утворити або ліквідувати раніше створений комітет, змінити назву чи предмет його відання.

Важливим елементом правового статусу комітетів Верховної Ради України є порядок визначення їх персонального складу. Верховна Рада України створює комітети в складі голів, перших заступників, заступників голів, секретарів і членів комітетів, які обираються більшістю голосів народних депутатів України від конституційного складу парламенту.

До складу кожного з комітетів Верховної Ради України VI скликання, згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» та Постановою Верховної Ради України «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання», на час утворення може входити не менше дев’яти і не більше 30 народних депутатів України, крім Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, до складу якого можуть входити до 35 народних депутатів України, за умови представлення не менш як по одному народному депутату України від кожної депутатської фракції (у разі якщо чисельність депутатської фракції є меншою, ніж кількість комітетів).

За умови, коли персональний склад комітету Верховної Ради України стає меншим від вищезазначеної нижньої межі граничної чисельності комітету, чинним законодавством передбачена процедура ліквідації такого комітету за ініціативою Голови Верховної Ради України на основі попереднього подання голови профільного комітету парламенту. Разом із тим станом на 30 квітня 2011 р. два комітети Верховної Ради України (Комітет у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів і Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин) мають чисельність менше дев’яти народних депутатів України.

Чисельність комітетів Верховної Ради України впливає на кількість заступників голів цих комітетів. За кількості членів комітету не більше 10 народних депутатів України обирається один заступник голови комітету, від 10 до 30 народних депутатів України – перший заступник і заступник голови комітету, а більше 30 народних депутатів – перший заступник і два заступники голови комітету.

При формуванні керівництва комітетів Верховної Ради України та їх персонального складу застосовується квотний підхід. Квоти розподілу посад голів комітетів, перших заступників, заступників голів, секретарів та членів комітетів визначаються пропорційно від кількісного складу депутатських фракцій (депутатських груп) до фактичної чисельності народних депутатів у порядку, встановленому Верховною Радою. Облік квот пропорційного представництва депутатських фракцій у комітетах здійснює комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту.

Список кандидатур на посади голів, перших заступників, заступників та секретарів комітетів по одній кандидатурі на кожну посаду за поданням депутатських фракцій схвалюється Погоджувальною радою. Цей список повинен містити: назви всіх комітетів; прізвища, імена та по батькові відповідних кандидатів на посаду; назви депутатських фракцій, які запропонували відповідних кандидатів на посаду згідно з розрахунковою квотою. Голови комітетів, перші заступники і заступники голів та секретарі комітетів обираються за списком у цілому, без обговорення на пленарному засіданні, шляхом відкритого поіменного голосування. При цьому персональний склад усіх комітетів Верховної Ради України нового скликання визначається одночасно шляхом прийняття відповідної постанови Верховної Ради України.

Чинне законодавство встановлює обмеження щодо кандидатів на виборні посади в комітетах. Так, голови комітетів, перші заступники і заступники голів та секретарі комітетів не можуть бути членами однієї депутатської фракції (депутатської групи) і не можуть бути одночасно головами депутатських фракцій (депутатських груп). До складу комітетів також не можуть бути обрані Голова Верховної Ради України, його Перший заступник і заступник.

Персональний склад комітетів Верховної Ради України може бути змінений внаслідок: 1) обрання нового члена комітету; 2) відкликання члену комітету; 3) обрання чи відкликання голови комітету, першого заступника, заступника голови, секретаря комітету; 4) дострокового припинення повноважень народного депутата України, який входив до складу комітету. Відповідні зміни здійснюються шляхом прийняття постанови Верховної Ради України, з урахуванням принципу пропорційного представництва в комітетах депутатських фракцій і визначених відповідно до принципу квот.

Наступним, стрижневим елементом конституційно правового статусу комітетів Верховної Ради України є їх функції – основні напрямки і види діяльності, а також права й обов’язки щодо їх реалізації. Так, ч. 2 ст. 89 Конституції України встановлює, що комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектну роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Закон України «Про комітети Верховної Ради України», Регламент Верховної Ради України деталізують наведене конституційне положення та визначають функції, права та обов’язки комітетів, а також процедурно процесуальні форми їх реалізації.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» відповідні комітети здійснюють такі функції: 1) законопроектну; 2) організаційну; 3) контрольну. Законопроектна функція комітетів полягає в розробці проектів законів, інших актів Верховної Ради України; попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених суб’єктами законодавчої ініціативи на розгляд парламенту; доопрацюванні за дорученням Верховної Ради України окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних читаннях (за винятком прийнятих Верховною Радою України актів в цілому); попередньому розгляді та підготовці висновків і пропозицій щодо проектів загальнодержавних програм економічного, науково технічного, соціального, національно культурного розвитку, охорони довкілля, а також наданні згоди на обов’язковість чи денонсацію міжнародних договорів України; узагальненні зауважень і пропозицій, що надійшли до законопроектів; внесенні пропозицій щодо перспективного планування законопроектної роботи.

Задля здійснення наведених законодавчих функцій комітети Верховної Ради України наділені правами розробляти за власного ініціативою законопроекти й проекти інших актів Верховної Ради з питань, що віднесені до предметів відання комітетів, з подальшим внесенням їх на розгляд Верховної Ради України членами комітету за його рішенням; визначати завдання щодо розробки законопроектів чи їх структурних частин із питань, віднесених до предмета їх відання; опубліковувати за своїм рішенням у ЗМІ проекти законів до внесення їх на розгляд парламенту; вносити пропозиції та поправки під час розгляду на своєму засіданні проекту закону чи іншого акта Верховної Ради України; створювати робочі групи й призначати їх керівників із числа членів комітету для підготовки актів парламенту, питань, що обговорюються на засіданнях комітетів, проектів рішень, рекомендацій, висновків комітетів; звертатися до державних органів, органів місцевого самоврядування, наукових установ і організацій, об’єднань громадян з проханням висловити пропозиції щодо проектів законів; ініціювати укладання в межах коштів, передбачених у кошторисі видатків на здійснення повноважень Верховної Ради України, договорів з науковими установами, навчальними закладами й спеціалістами на науково інформаційний пошук, розробку, доопрацювання та експертизу законопроектів та ін. При цьому, здійснюючи свою законодавчу функцію, комітети парламенту зобов’язані: організовувати розробку проектів законів й інших актів за дорученням Верховної Ради України; розглядати в порядку і в строки, установлені Регламентом Верховної Ради України, проекти актів парламенту та подавати їх на розгляд Верховної Ради України; готувати висновки щодо проектів актів Верховної Ради України, внесених суб’єктами права законодавчої ініціативи; доопрацьовувати проекти актів парламенту за дорученням Верховної Ради України за результатами розгляду їх у першому та наступних читаннях тощо.

Не менш важливою дня забезпечення ефективної діяльності парламенту є й організаційна функція комітетів Верховної Ради України. Її основними напрямками є: планування роботи комітетів; проведення збору та аналізу інформації з питань, що належать до повноважень комітетів, організація слухань із цих питань; попереднє обговорення відповідно до предметів відання кандидатур посадових осіб, яких відповідно до Конституції України обирає, призначає, затверджує Верховна Рада України, або надає згоду на їх призначення, підготовка до розгляду парламентом відповідних висновків щодо цих кандидатур; підготовка питань на розгляд Верховної Ради України відповідно до предметів їх відання; участь у формуванні порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України; прийняття рішень, надання висновків, рекомендацій, роз’яснень; розгляд звернень, що надійшли до комітету в установленому порядку; участь відповідно до предметів відання в міжпарламентській діяльності, взаємодія з міжнародними організаціями; підготовка письмових звітів про підсумки своєї діяльності та забезпечення її висвітлення в засобах масової інформації.

Реалізуючи організаційну функцію, комітети Верховної Ради України наділені правами і обов’язками отримувати від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ й організацій, їх посадових осіб, а також вивчати та досліджувати інформацію з питань, які належать до їх компетенції; готувати і розглядати питання про призначення, звільнення, затвердження та надання згоди на призначення посадових осіб Верховною Радою України; готувати висновки й інші матеріали у межах своєї компетенції щодо призначення всеукраїнського референдуму з питання зміни території України, виборів Президента України, позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, чергових і позачергових виборів до органів місцевого самоврядування; вносити пропозиції щодо порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України з питань, від несених до їх компетенції; надання відповіді на депутатські запити, підготовка висновків і роз’яснень щодо пропозицій, поданих до комітету в установленому порядку, та ін.

Контрольна функція комітетів Верховної Ради України полягає в: аналізі практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб із питань, віднесених до предметів відання комітетів, підготовці та поданні відповідних висновків і рекомендацій на розгляд парламенту; участі за дорученням Верховної Ради України в проведенні «Дня Уряду України»; контролі за виконанням Державного бюджету України у частині, що віднесена до предмета відання конкретного комітету, з метою забезпечення доцільності, економності та ефективності використання державних коштів; організації та підготовці за дорученням Верховної Ради України парламентських слухань, а також слухань у комітетах; підготовці та поданні на розгляд Верховної Ради України запитів до Президента України від комітету; взаємодії з Рахунковою палатою та з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; направленні матеріалів для відповідного реагування в межах, установлених законом, органам Верховної Ради України, державним органам, їх посадовим особам тощо.

Стосовно здійснення своїх контрольних функцій комітети Верховної Ради України наділені широким колом прав і обов’язків. Так, глава 3 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» встановлює, що комітети парламенту, здійснюючи свої контрольні функції, аналізують практику застосування законодавчих актів у діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів їх відання; беруть участь у підготовці питань на розгляд Верховної Ради України у зв’язку з виконанням нею контрольних повноважень, передбачених Конституцією України, зокрема, у проведенні «Дня Уряду України»; беруть участь у бюджетному процесі; направляють депутатські запити до Президента України тощо.

Реалізуючи свої функції та повноваження, комітети Верховної Ради України діють відповідно до предмета свого відання. Зміст предмета відання кожного окремо взятого комітету Верховної Ради України VI скликання визначається в документі «Предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання та Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації», затвердженому Постановою Верховної Ради України від 4 грудня 2007 р. № 4 VI «Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України шостого скликання».

Важливим елементом конституційно правового статусу комітетів Верховної Ради України є їх внутрішня побудова. Основними структурними елементами комітетів парламенту є такі посадові особи й органи комітетів: голова комітету, перший заступник і заступники голови комітету, секретар комітету, голови підкомітетів, члени комітету, підкомітети й робочі групи комітету. їх повноваження визначає розділ IV Закону України «Про комітети Верховної Ради України». Наприклад, голова комітету уповноважений вносити пропозиції на засідання комітету щодо розподілу обов’язків між першим заступником, заступником (заступниками) голови комітету; забезпечувати складання плану роботи комітету та виконання плану графіка робіт над законопроектами та проектами інших актів Верховної Ради України, щодо яких комітет визначений головним; головує на засіданнях комітету тощо.

Комітети Верховної Ради України реалізують свої функції, права та обов’язки в законодавчо встановлених організаційно правових формах. Основними формами роботи комітетів є: відкриті або закриті засідання та слухання в комітетах. Крім того, комітети можуть організовувати «круглі столи», конференції та інші організаційно правові заходи.

Основною організаційною формою роботи комітетів парламенту є засідання, які є повноважними, коли на них присутні більше половини членів комітету. Засідання парламентського комітету скликає його голова на підставі затвердженого комітетом плану роботи, доручення Верховної Ради України, її Голови або ж за власного ініціативою. Засідання комітетів проводяться відкрито й гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання, присутні на якому попереджаються про непоширення інформації з обмеженим доступом і про відповідальність згідно із законом. Голосування на засіданні комітету здійснюється членами комітету особисто й відкрито, окрім таємного голосування шляхом подачі бюлетенів в установлених законом випадках.

Законодавством також передбачена така форма роботи комітетів Верховної Ради України, як їх спільні засідання, які скликаються за ініціативи відповідних комітетів або за дорученням парламенту. Головує на спільному засіданні комітетів один із голів цих комітетів або, за дорученням парламенту чи голови парламенту, Голова Верховної Ради України або його заступники. Голосування з обговорюваних на спільному засіданні комітетів питань проводяться окремо кожним комітетом.

За результатами розгляду питань на засіданнях комітетів більшістю голосів присутніх приймаються такі акти: 1) рішення – з організаційних питань; 2) висновки, у випадках передбачених чинним законодавством, та 3) рекомендації – щодо контрольної діяльності комітетів та щодо осіб, які пропонуються для обрання, призначення, надання згоди на призначення чи звільнення Верховною Радою України, а також щодо результатів слухань у комітетах. Рішення, висновки і рекомендації комітетів складаються із мотивувальної та регулятивної частин. Порядок оформлення актів комітетів парламенту та протоколів засідань комітетів детально унормований у Законі України «Про комітети Верховної Ради України» та Регламенті Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України інформують громадськість про свою діяльність через офіційний веб сайт Верховної Ради України, у газеті «Голос України» та інших ЗМІ.

Організаційне, правове, наукове, інформаційне, документальне та матеріально технічне забезпечення діяльності комітетів здійснюється апаратом Верховної Ради України.

Частина 3 коментованої статті Основного Закону встановлює, що Верховна Рада України в межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки й попереднього розгляду питань, а також для підготовки й доопрацювання проектів законів, інших актів Верховної Ради України на правах головного комітету, якщо предмет правового регулювання таких проектів не належить до предметів відання комітетів, утворених Верховною Радою України. Питання про створення тимчасової спеціальної комісії включається окремим пунктом до порядку денного сесії Верховної Ради України.

Тимчасова спеціальна комісія утворюється із числа народних депутатів України, які дали на це згоду, з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій. Утворення відповідної комісії затверджується постановою Верховної Ради України із зазначенням назви тимчасової спеціальної комісії; мети, завдання та кола питань, для підготовки і попереднього розгляду яких утворюється тимчасова спеціальна комісія; кількісного і персонального складу цієї комісії, терміну її діяльності тощо.

Головою тимчасової спеціальної комісії не може бути голова парламентського комітету. Народний депутат України, з дозволу своєї депутатської фракції, може одночасно бути членом тимчасової спеціальної комісії та членом парламентського комітету. Голова тимчасової спеціальної комісії, заступник голови і секретар комісії не можуть належати до однієї депутатської фракції. Секретар тимчасової спеціальної комісії обирається на першому засіданні цієї комісії з числа її членів.

Тимчасова спеціальна комісія утворюється на визначений час, який не може перевищувати одного року з дня її утворення. У визначений термін, але не пізніше ніж через шість місяців з дня її утворення, тимчасова спеціальна комісія подає до Верховної Ради України письмовий звіт про виконану роботу, а також підготовлені народними депутатами – членами цієї комісії відповідні проекти актів парламенту та інші матеріали. Після обговорення результатів роботи тимчасової спеціальної комісії у відповідних комітетах і на пленарному засіданні Верховна Рада України приймає рішення щодо завершення роботи такої комісії чи її продовження на певний термін.

Прикладом відповідної комісії є Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України (з правами головного Комітету Верховної Ради України) для підготовки пропозицій щодо змін чинного законодавства у зв’язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р., створена Постановою Верховної Ради України від 6 жовтня 2010 р. № 2585 VI.

Частина 4 коментованої статті Конституції України визначає повноваження Верховної Ради України щодо проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, та створення тимчасових слідчих комісій, якщо за це проголосувала не менше ніж одна третина від конституційного складу Верховної Ради України. Сьогодні у Верховній Раді України VI скликання діють Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування обставин та причин сучасного стану справ у системі кредитної кооперації, Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування законності прийняття рішень Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення щодо проведення конкурсів та встановлення переможців конкурсів на отримання (переоформлення) ліцензій на мовлення з використанням відповідних частот у 2005 2010 роках, Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування випадків цензури у засобах масової інформації, тиску на свободу слова в Україні та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів та ін.

Окрім того, згідно зі ст. 111 Конституції України для проведення розслідування в порядку порушення Верховною Радою України процедури імпічменту Президентові України утворюються спеціальні тимчасові слідчі комісії. їх повноважність, склад і порядок діяльності визначаються Конституцією та законами України.

Порядок утворення тимчасових слідчих комісій загалом є аналогічним порядку створення тимчасових спеціальних комісій, за винятком деяких особливостей. Так, до складу тимчасової слідчої комісії не може входити народний депутат України, який: є родичем або свояком посадової, службової особи, яка працює в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі чи організації, або особа, яка входить до керівного органу об’єднання громадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією, або посадової, службової особи, щодо якої повинно проводитися зазначене розслідування; має самостійні або через членів сім’ї майнові цивільно правові інтереси в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі чи організації, об’єднанні громадян, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією; був або є учасником судового процесу, в якому учасниками були або є державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа чи організація, їх посадові, службові особи, а також об’єднання громадян, окремі громадяни, щодо яких згідно із завданням повинно проводитися розслідування тимчасовою слідчою комісією; до набуття повноважень народного депутата України брав участь у ревізії, аудиторській чи іншій перевірці, результати якої стали підставою для створення тимчасової слідчої комісії.

Результати розслідування тимчасова слідча комісія викладає в письмовому звіті, який повинен містити висновки й пропозиції про: 1) факти й обставини, які стали підставами для проведення розслідування; 2) відомості чи обставини, встановлені тимчасовою слідчою комісією, і докази, якими це підтверджується; 3) відомості та обставини, що не підтвердилися; 4) факти і обставини, які не були перевірені, та причини цього. У пропозиціях тимчасової слідчої комісії, викладених у проекті постанови чи іншого акта парламенту, зазначається, яким чином мають бути використані її висновки в разі прийняття Верховною Радою України рішення щодо них.

За результатами розгляду висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії Верховна Рада України повноважна прийняти рішення щодо: 1) взяття до відома висновків і пропозицій тимчасової слідчої комісії; 2) припинення повноважень тимчасової слідчої комісії; 3) продовження роботи тимчасової слідчої комісії на визначений парламентом час, але не більше одного року з дня її утворення. До того ж Верховна Рада України за необхідності вирішує питання щодо: направлення матеріалів тимчасової слідчої комісії до Генеральної прокуратури України для їх вивчення та відповідного реагування; направлення висновків тимчасової слідчої комісії Президенту України, Прем’єр міністру України, а також направлення таких висновків для реагування від повідному органу державної влади і органу місцевого самоврядування чи посадовій особі; публікації висновків тимчасової слідчої комісії в газеті «Голос України».

Разом із тим коментована стаття Основного Закону в ч. 5 містить застереження про те, що висновки й пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства та суду. Це положення узгоджується зі змістом частин 1 та 3 ст. 124 Конституції України про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами – Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції – і делегування цих функцій, або ж їх привласнення іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Частина 6 ст. 89 Основного Закону встановлює, що організація й порядок діяльності тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій має бути урегульовані законом, що корелюється й із п. 21 ч. 1 ст. 92 Конституції України. Сьогодні цей конституційний припис реалізований частково, й правовий статус відповідних комісій парламенту унормовується в Регламенті Верховної Ради України, за відсутності спеціальних законів про тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії.

Інший коментар до статті 89 Конституції України

Стаття регламентує питання, пов’язані із визначенням внутрішньої організації Верховної Ради.

Для здійснення підготовки проектів законів, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради, утворюються комітети Верховної Ради України, які працюють постійно. їх перелік затверджується, а голови обираються Верховною Радою. У разі необхідності для підготовки і попереднього розгляду питань, що входять до повноважень Верховної Ради України, але мають тимчасовий характер або не потрапляють в коло питань, що підлягають розгляду в уже існуючих комітетах, Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії.

Для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії. Аби така слідча комісія була створена, необхідно, щоб за це проголосувало не менше ніж 150 депутатів (третина конституційного складу Верховної Ради). Слід мати на увазі, оскільки такі комісії не входять до системи органів правосуддя України (див. коментар до р. VIII цієї Конституції), їх висновки і пропозиції не є вирішальними для слідчих органів і суду. Тому можна вважати, що зазначені висновки та пропозиції мають суто моральне значення. Слід підкреслити, що навіть у цьому окремому випадку законодавець послідовно та впевнено дотримується принципу незалежності судової гілки влади, підкорення суддів при здійсненні правосуддя лише закону.

Конституція не закріплює конкретний порядок І організації і діяльності комітетів Верховної Ради, її тимчасових спеціальних та слідчих комісій, а покладає вирішення цих питань на відповідне законодавство, яке повинно бути створене на розвиток наведених вище положень.

На користь наведених конституційних положень свідчить міжнародна конституційна практика. Адже аналогічні норми містяться у конституціях переважної більшості сучасних держав.