Нова редакція ст. 121 Конституції України з Коментарями.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Коментар до ст. 121 Конституції України

Прокуратура України є незалежним державним органом, який в межах та у спосіб, визначених Конституцією України і законами України, здійснює покладені на нього завдання. Прокуратура побудована за принципами єдності, централізації, територіальності та спеціалізації.

Систему органів прокуратури утворюють: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, а також військові прокуратури.

Органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим. Територіальні прокуратури створені і функціонують відповідно до адміністративно територіального устрою України, а спеціалізовані – за предметно галузевим принципом і діють в окремих сферах життєдіяльності. Система органів прокуратури включає такі спеціалізовані прокуратури: військові, природоохоронні та прокуратури з нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних справах. До органів військових прокуратур належать військові прокуратури регіонів і військова прокуратура Військово Морських Сил України (на правах обласних), військові прокуратури гарнізонів (на правах міських).

Структуру та штатну чисельність Генеральної прокуратури України, а також підпорядкованих їй прокуратур, установ прокуратури та науково навчального закладу – Національної академії прокуратури України –затверджує Генеральний прокурор України.

На прокуратуру відповідно до ст. 121 Конституції України покладаються чотири основні функції.

Крім того, прокуратура продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію слідства у кримінальних справах – до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Прокуратура є багатофункціональним органом, а сукупність її функцій складає чітку систему, визначену Конституцією України (п. 9 ст. 121 Перехідних положень).

Першою серед них є підтримання державного обвинувачення. Це –публічна процесуальна діяльність прокурора з доведення перед судом обвинувачення особи у вчиненні нею суспільно небезпечного діяння, передбаченого законодавством про кримінальну відповідальність, з метою застосування до неї визначених цим законодавством заходів кримінально правового впливу. Участь прокурорів у судовому розгляді кримінальних справ регламентується Кримінально процесуальним кодексом України, Законом України «Про прокуратуру», відповідними наказами Генерального прокурора України.

Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону та об’єктивною оцінкою зібраних у справі доказів. Серед завдань прокурора під час підтримання державного обвинувачення можна виділити основні, спрямовані на забезпечення: його участі у судовому розгляді кримінальних справ; законності судових рішень у кримінальних справах; законних прав потерпілих, підсудних та інших учасників процесу.

Законом України «Про прокуратуру» і Кримінально процесуальним кодексом України визначено дві основні форми діяльності прокурора в судовому вирішенні кримінальної справи: участь в її розгляді судом першої інстанції; участь у розгляді справи судами апеляційної, касаційної інстанцій, а також реалізація своїх повноважень у перегляді судових рішень в кримінальних справах у зв’язку з нововиявленими обставинами та перегляді Верховним Судом України.

Державне обвинувачення розпочинається з того моменту, коли прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляють справу до суду, якому вона підсудна. Підтримуючи його, прокурор набуває статусу учасника процесу, наділеного рівними із стороною захисту правами, на підставі принципу змагальності судового процесу. Керуючись вимогами закону і своїм внутрішнім переконанням, прокурор, підтримуючи перед судом державне обвинувачення, подає докази, бере участь у дослідженні доказів, заявляє клопотання і висловлює свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладає свої міркування з приводу застосування кримінального закону і міри покарання щодо підсудного. Отже, прокурор у судовому розгляді кримінальної справи не здійснює інших, крім підтримання державного обвинувачення, функцій.

Найважливіше значення має діяльність прокурора у судовому слідстві, під час якого він повинен брати активну участь у дослідженні доказів судом, об’єктивно і неупереджено оцінювати їх, клопотати про виклик до суду додаткових свідків або долучення додаткових доказів, надання судових доручень, контролювати перебіг їх виконання. При виконанні своїх процесуальних функцій прокурор зобов’язаний реагувати на будь які порушення закону, що обмежують права учасників процесу, шляхом подання до суду мотивованих клопотань і заперечень та висловлення ґрунтовних міркувань з питань, які виникають при розгляді кримінальних справ.

Підтримання державного обвинувачення, яке здійснюється прокурором, найбільш повно відображається в його обвинувальній промові. У ній прокурор обґрунтовує правильність визначеної на досудовому слідстві юридичної кваліфікації вчинених підсудним діянь і висловлює пропозицію суду стосовно міри покарання.

Прокурори, визначені кримінально процесуальним законом України, мають право подати на судові рішення у кримінальних справах, які набрали чинності, касаційну скаргу. Кримінальна справа при цьому розглядається колегією суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за обов’язковою участю прокурора.

На стадії перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами прокурор проводить розслідування цих обставин, за наявності для цього підстав подає заяву про перегляд судових рішень до касаційного суду, а також бере участь у судовому засіданні. В окремих випадках, визначених законом, прокурори в межах своєї компетенції мають право подати заяву про перегляд судового рішення у кримінальній справі Верховним Судом України, у засіданні якого беруть участь Генеральний прокурор України або його заступник.

Самостійною функцією прокуратури та правовою підставою участі прокурора в судовому процесі є представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов’язки.

Зокрема, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. під представництвом прокуратурою інтересів держави в суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за ухвалою суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Отже, зміст представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Завданням представництва є: захист прав і законних інтересів громадян, які не спроможні з будь яких причин самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження, невизначеного кола осіб, права яких одночасно порушуються, а також захист майнових та інших інтересів держави, які порушуються чи можуть бути порушені внаслідок протиправних діянь фізичних або юридичних осіб; вжиття заходів щодо поновлення порушених прав та законних інтересів громадянина і держави, усунення причин та умов, що сприяли їх порушенню; притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, винних у порушенні прав і законних інтересів громадянина або держави, відшкодування завданих державі збитків.

Приводами для представництва в суді є звернення до прокуратури громадян, юридичних осіб та посадових осіб, повідомлення в засобах масової інформації або власна ініціатива прокурора.

Підставами для представництва в суді є: неспроможність громадян за визначених у законі умов самостійно захистити свої права або реалізувати процесуальні повноваження; порушення або загроза порушення інтересів держави внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Прокурор має право самостійно визначати підстави для представництва у судах, форму його здійснення (заявлення позову, вступ у справу, оскарження рішення) і може здійснювати представництво на будь якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. При цьому прокурор, на відміну від інших форм представництва, не зв’язаний та не обмежений у вчиненні процесуальних дій позицією органу державної влади, в особі якого здійснюється представництво. Обсяг повноважень, зміст прав та обов’язків прокурора визначаються Законом України «Про прокуратуру», а також процесуальним законодавством.

Основним завданням наступної функції прокуратури – нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, є сприяння: розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню. Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів щодо узгодження дій правоохоронних органів з протидії злочинності.

Крім того, виконуючи свої повноваження щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, прокурор вживає заходів до того, щоб відповідні органи дотримувались передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, розслідування діянь, які містять ознаки злочину, проведення оперативно розшукових заходів, застосування технічних засобів, припинення та закриття справ, а також не порушували строків провадження слідства та тримання під вартою; при розслідуванні злочинів неухильно виконували вимоги закону про всебічне, повне та об’єктивне дослідження всіх обставин справи, з’ясовували обставини, які викривають чи виправдовують обвинуваченого, а також пом’якшують та обтяжують його відповідальність; виявляли причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживали заходів щодо їх усунення.

Особливого значення набуває забезпечення ефективного прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність, ураховуючи, що така діяльність пов’язана із проведенням системи гласних і негласних пошукових заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно технічних засобів для пошуку і фіксації фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп з метою припинення і розкриття правопорушень.

Відповідно до Закону України «Про оперативно розшукову діяльність» нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно розшукової діяльності здійснюється Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них прокурорами та їх заступниками, а також уповноваженими наказом Генерального прокурора України начальниками та прокурорами управлінь, відділів Генеральної прокуратури України і прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Здійснюючи цей нагляд, прокурор у межах своєї компетенції використовує спеціальні повноваження, визначені законом.

Однією з особливостей, що відрізняє нагляд прокурора за додержанням законів при проведенні дізнання та досудового слідства від інших функцій прокуратури, є те, що зазначений напрям нагляду має виключно процесуальний характер, а наглядові повноваження прокурора визначаються кримінально процесуальним законодавством.

Суттєвою ознакою прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, є його обов’язковий, імперативний для цих органів характер, що передбачено положеннями низки законодавчих актів, які регламентують правові засади та повноваження органів прокуратури.

Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов’язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами. Вказівки прокурора органам дізнання і досудового слідства у зв’язку з порушенням і розслідуванням ними кримінальних справ, надані в порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом України, є для цих органів обов’язковими. Оскарження одержаних вказівок вищестоящому прокуророві не зупиняє їх виконання, за винятком випадків, передбачених законом.

Також важливим є право прокурора приймати до свого провадження у повному обсязі будь яку кримінальну справу, незалежно від її підслідності. Зазначене право прокурора безпосередньо пов’язане із реалізацією його наглядових повноважень на стадії досудового розслідування.

З метою належної реалізації зазначеної конституційної функції прокуратура здійснює координацію діяльності правоохоронних органів з питань протидії злочинності та корупції, а також міжнародне співробітництво.

Функцією прокуратури є також нагляд за додержанням законів на завершальній стадії кримінального судочинства – при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Ця стадія пов’язана із суттєвим погіршенням правового статусу особи, обмеженням її певних прав і свобод у зв’язку з визнанням її винною у вчиненні правопорушення. Тому прокурорський нагляд у цій сфері набуває особливого значення.

Предметом нагляду є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, поперед нього ув’язнення, органах і установах, що виконують кримінальні покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами в цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків.

Відповідно до вимог Кримінально виконавчого кодексу України, а також законів України «Про попереднє ув’язнення», «Про Державну кримінально виконавчу службу», «Про міліцію», «Про психіатричну допомогу», «Про судову експертизу» нагляд за додержанням законів у діяльності органів і установ, що виконують кримінальні покарання та інші примусові заходи, що обмежують особисту свободу громадян, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Основними завданнями такого нагляду є:

забезпечення додержання законів про недоторканність особи, соціально економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, гарантовані Конституцією України, захист їх честі і гідності;

усунення порушень, пов’язаних з невідповідністю актів органів та установ, що виконують кримінальні покарання, вимогам Конституції України і чинним законам.

У процесі нагляду прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається в їх господарську чи оперативну діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Прокурор, який здійснює нагляд, має право:

у будь який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виконання покарань, опитувати осіб, які там перебувають, знайомитись з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового чи виховного характеру;

перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих органів та установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі або застосування медичних заходів примусового характеру.

Постанови і вказівки прокурора (письмові чи усні) щодо усунення порушень вимог законодавства про порядок і умови тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, є обов’язковими. Вони виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені особисто прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Кримінально процесуальним законодавством встановлено, що розпорядження прокурора, які стосуються виконання вироків, ухвал і постанов суду, обов’язкові для всіх органів і посадових осіб, які їх виконують.

Таким чином, функцію нагляду за додержанням законів під час виконання кримінальних покарань та застосування інших примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, можна умовно поділити на дві частини:

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах;

нагляд за додержанням законів під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Такий поділ та окремий розгляд цих складових обумовлені тим, що для реалізації кримінальних покарань і примусових заходів установлені різні правові підстави, кримінальні покарання та інші примусові заходи виконуються та реалізуються різними державними органами та установами тощо. Відповідно організація і здійснення прокурорського нагляду за законністю діяльності цих органів та установ мають істотні відмінності, які регулюються відомчими актами Генеральної прокуратури України.

Крім функцій, визначених ст. 121 Конституції України, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функції, визначені п. 9 розділу XV «Перехідні положення».

Першою з них є нагляд за додержанням і застосуванням законів, здійснення якого зберігається за прокуратурою до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів. До цього часу такі закони в дію не введено, тому прокуратура продовжує виконання цієї функції відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру». У ній зазначається, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами і громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Міські, районні (міжрайонні) і прирівняні до них прокурори здійснюють нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів місцевими державними адміністраціями та іншими органами виконавчої влади місцевого рівня, місцевими радами та їх виконавчими органами, підприємствами, установами, організаціями міста чи району, незважаючи на їх відомчу підпорядкованість; місцевими осередками об’єднань громадян.

Прокурорський нагляд здійснюється за додержанням Конституції України і законів України, в тому числі міжнародних нормативно правових актів (міжнародних договорів), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і які, таким чином, стали частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України). Передусім це стосується Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших угод і конвенцій у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16 квітня 2009 року № 1 9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) наголосив, що Закон України «Про прокуратуру», прийнятий до набрання чинності Конституцією України, є чинним у частині, що не суперечить Основному Закону України.

Завдання прокуратури зі здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів пов’язуються з метою утвердження принципу верховенства закону, відповідно до якого суспільні відносини регламентуються передусім актами найвищої юридичної сили – законами, яким повинні відповідати всі інші нормативно правові акти. У цьому зв’язку на прокуратуру покладається завдання нагляду за тим, щоб, по перше, всі нормативні та індивідуальні акти органів і посадових осіб, на яких поширюється компетенція відповідних прокурорів, відповідали законам, і, по друге, щоб юридичні і фізичні особи неухильно їх додержувалися.

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачено інший порядок захисту цих прав;

3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

До підстав для прокурорських перевірок належать:

звернення (заяви і скарги) громадян та організацій, за винятком тих, вирішення яких належать до компетенції суду або прокурора вищого рівня;

матеріали друкованих та інших засобів масової інформації;

матеріали про порушення законності, одержані у процесі участі прокурора в засіданнях колегіальних органів;

ознаки порушень закону, виявлені прокурором при проведенні перевірок на інших об’єктах;

аналіз матеріалів кримінальних справ, у тому числі закритих, і матеріалів про відмову в порушенні справ;

аналіз матеріалів цивільних, господарських, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення;

інформація про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

матеріали державної статистики;

вказівка прокурора вищого рівня або включення відповідного заходу до плану роботи прокуратури області (Автономної Республіки Крим, Києва, Севастополя, у тому числі стосовно даної міської чи районної прокуратури);

звернення іншого прокурора такого самого рівня, яке містить інформацію про наявність правопорушень.

Для проведення перевірок у контролюючих органах підставами є насамперед відомості про перевищення службових повноважень і зловживання з боку керівників та службових осіб цих органів (за даними, що містяться у заявах і скаргах, матеріалах кримінальних справ) і бездіяльність з боку цих органів у боротьбі з правопорушеннями, про що свідчить явна невідповідність між виявленими і фактично вчиненими порушеннями закону (за даними з інших інформаційних джерел).

При проведенні перевірки додержання і застосування законів прокурор не має права втручатися в оперативно господарську чи оперативно розпорядницьку діяльність, витребовувати і одержувати інформацію з питань, що не стосуються предмета перевірки, давати оцінки і звертатися з вимогами неправового характеру. Водночас вжиття заходів щодо виявлення та усунення порушень закону в господарській діяльності не можна розглядати як протиправне втручання.

Також на період, визначений Перехідними положеннями Конституції України, прокуратура продовжує здійснювати досудове слідство.

Конституційний Суд України Рішенням від 10 вересня 2008 року в справі про відповідність Конституції України деяких положень Закону України «Про прокуратуру» визнав конституційними положення статті 17 Закону України «Про прокуратуру» на період дії пункту 9 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України стосовно продовження виконання прокуратурою функцій досудового слідства до формування системи такого слідства і введення в дію законів, які регулюють його функціонування. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність законодавчої реалізації положень зазначеного пункту.

В обґрунтування свого рішення Суд зазначив, що системний аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність слідчих підрозділів у відповідних органах, свідчить про незавершеність процесу створення системи досудового слідства. За таких умов на час перехідного періоду мають місце підстави для застосування як конституційної основи для законодавчого унормування діяльності слідчих прокуратури положень пункту 9 розділу XV Конституції України. Зазначена конституційна норма не передбачає скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина, захищаючи та відображаючи цінності, закладені в Конституції України.

Перелік злочинів, підслідних слідчим органів прокуратури, та порядок їх розслідування визначаються Кримінально процесуальним кодексом України.

У Генеральній прокуратурі України, прокуратурі Автономної Республіки Крим слідство здійснюють старші слідчі в особливо важливих справах та слідчі в особливо важливих справах; у прокуратурах областей, міст та прирівняних до них прокуратурах можуть бути слідчі в особливо важливих справах і старші слідчі; у районних, міжрайонних, міських – старші слідчі і слідчі.

Крім слідчих, досудове слідство здійснюють прокурори криміналісти. Вони забезпечують впровадження у слідчу практику наукових рекомендацій та передового досвіду роботи з питань організації слідства, тактики розслідування, застосування науково технічних засобів, надають практичну допомогу в розслідуванні злочинів та в необхідних випадках беруть участь у проведенні слідчих дій.

Інший коментар до статті 121 Конституції України

У коментованій статті чітко визначена сфера діяльності прокуратури. За прокуратурою закріплені функції підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу зі злочинністю, а також при виконанні судових рішень у кримінальних справах і при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

На прокуратуру покладено нагляд за додержанням законів лише обмеженим колом суб’єктів – органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, а також органів і установ, на які покладено виконання покарань і застосування заходів примусового характеру.

Підтримання державного обвинувачення в суді – одна з важливих і відповідальних функцій прокуратури в сфері боротьби зі злочинністю. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор як рівноправний учасник судового розгляду бере участь у дослідженні доказів, а в обвинувальній промові висловлює суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об’єктивною оцінкою зібраних у справі доказів. Прокурор як самостійний учасник правосуддя покликаний сприяти правильному здійсненню цієї важливої державної функції. У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов’язаний відмовитись від обвинувачення.

Функція підтримання державного обвинувачення обумовлює також участь прокурора в перегляді судових рішень, вжитті заходів до усунення порушень закону.

Процесуальне положення і завдання прокурора при розгляді кримінальної справи в суді визначаються кримінально-процесуальним законодавством і Законом “Про прокуратуру”.

На прокуратуру покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Для правильного розуміння суті цієї функції необхідно коротко з’ясувати поняття “інтереси”. В юридичній літературі воно визначається як об’єктивована в праві воля, а в філософській – як причина дій людей, їх груп, суспільної поведінки. Інтереси громадян і держави закріплені в Конституції України та інших нормативно-правових актах, які створюють необхідний правовий режим забезпечення різноманітних інтересів. Прокуратура має представляти в суді найважливіші інтереси громадян та держави.

При цьому вона діє в межах наданих їй повноважень і має право у випадках, визначених законом, звертатися до суду за захистом прав громадян, а також законних інтересів держави, її органів, державних підприємств і організацій. Прокурор підтримує в суді свої позови (заяви). В інтересах громадян, державних органів, організацій і підприємств він може звертатися до відповідного суду за переглядом судових рішень. Прокурор також має право брати участь у цивільному процесі в суді будь-якої інстанції, якщо цього вимагають інтереси держави.

Важливою функцією прокуратури є нагляд за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Оперативно-розшукові дії можуть виконува-ти тільки визначені у законі органи. Прокуратура наглядає не за самою оперативно-розшуковою діяльністю, а за додержанням законів органами, які здійснюють гласні і негласні пошукові, розвідувальні та контррозвідувальні заходи. Прокурор має сприяти дотриманню законності, прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб при здійсненні оперативно-розшукової діяльності.

Перелік органів дізнання, на які поширюється прокурорський нагляд, визначається Кримінально-процесуальним кодексом України.

Конституцією вводиться нове поняття – досудове слідство, у зв’язку з чим має бути сформована система цих органів, а також прийнято закон, що регулює її функціонування. На сьогодні цю функцію виконують органи попереднього слідства: слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ і слідчі органів Служби безпеки. Діяльність цих органів врегульована кримінально-процесуальним законодавством і перебуває під постійним наглядом прокурора, повноваження якого мають владно-розпорядчий характер. Вказівки прокурора у кримінальній справі є обов’язковими для органів попереднього слідства.

Самостійною функцією прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Здійснюючи цю функцію, прокуратура наглядає за додержанням законів в ізоляторах тимчасового тримання, слідчих ізоляторах, тюрмах, виправно-трудових і виховно-трудових колоніях, а також у психіатричних лікарнях з суворим і посиленим наглядом. Цим самим на конституційному рівні на органи прокуратури покладено дуже відповідальне завдання по забезпеченню законності в установах, де в силу ізоляції від суспільства громадяни залишаються найменш захищеними з точки зору дотримання їх прав та законних інтересів.

Слід мати на увазі, що виходячи з п. 9 р. XV Конституції України прокуратура до введення в діїо законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування, виконує також функції нагляду за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами та розслідування діянь, що містять ознаки злочину, які передбачені п. 1 і З ст. 5 Закону “Про прокуратуру “.