Стаття 149 Конституції України

Нова редакція ст. 149 Конституції України з Коментарями.

Незалежність і недоторканність судді Конституційного Суду України гарантуються Конституцією і законами України.

Вплив на суддю Конституційного Суду України у будь-який спосіб забороняється.

Без згоди Конституційного Суду України суддю Конституційного Суду України не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суддю Конституційного Суду України не може бути притягнуто до відповідальності за голосування у зв’язку з ухваленням Судом рішень та надання ним висновків, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Держава забезпечує особисту безпеку судді Конституційного Суду України та членів його сім’ї.

Коментар до ст. 149 Конституції України

Коментована стаття присвячена закріпленню гарантій незалежності та недоторканності суддів Конституційного Суду України і відсилає до статей 126, 127 Конституції України, в яких визначено гарантії незалежності та недоторканності суддів та встановлено вимоги щодо несумісності.

Згідно зі ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь який спосіб забороняється, суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом (частини перша, друга, третя). Отже, і ст. 126 Конституції України є частково відсильною.

Гарантії незалежності та недоторканості суддів деталізується в Законах України «Про судоустрій і статус суддів» (статті 47, 48), «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон) (статті 27, 28).

Незалежність суддів – один із головних конституційних принципів правосуддя, на основі якого формується правове положення судді в державі. Вона спрямована насамперед на безперешкодне виконання суддею своїх професійних обов’язків при здійсненні правосуддя. Для суддів Конституційного Суду України незалежність має дуалістичну природу – містить як інституціональну, так і функціональну складові. Перша з них полягає в тому, що судді не повинні бути залежними від жодної з гілок влади чи Президента України (навіть за умови, що вони ними призначаються), а друга повинна виявлятися втому, що судді при здійсненні своїх повноважень підкоряються, як встановлює ст. 27 Закону, лише Конституції України та керуються Законом, іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституційного Суду України.

Положення частини другої ст. 126 Конституції України «вплив на суддів у будь який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв’язку зі здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. № 19 рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу)).

Статтею 28 Закону встановлюється, що особа судді Конституційного Суду України є недоторканною. Суддя не може бути затриманий чи заарештований без згоди Верховної Ради України до винесення обвинувального вироку судом. Судді Конституційного Суду України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Конституційному Суді України та в його колегіях, за винятком відповідальності за образу чи наклеп при розгляді справ, прийнятті рішень та дачі висновків Конституційним Судом України.

Аналогічні положення стосовно суддів конституційних судів чи інших органів конституційної юрисдикції закріплені відповідним законодавством багатьох держав Європи. Зокрема, у Польщі судді Конституційного Трибуналу при здійснені своїх повноважень незалежні і підкоряються тільки Конституції, у Вірменії незалежність суддів забезпечується їх підпорядкованістю тільки Конституції і закону про Конституційний суд, в Італії судді володіють такою ж недоторканністю, як і парламентарії, в Албанії – мають недоторканність стосовно прийнятих ними рішень і висловлених думок протягом терміну їх роботи, у Боснії і Герцеговині – користуються недоторканністю при виконанні своїх обов’язків.

На забезпечення незалежності суддів Конституційного Суду України спрямовані значною мірою вимоги, встановлені частиною другою ст. 127 Конституції України та частиною другою ст. 16 Закону. Професійні судді (у т. ч. і судді Конституційного Суду України) не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Близькі за змістом до цих норм існують норми в законах про конституційні суди чи інші органи конституційної юрисдикції країн Європи. Зокрема, суддя Конституційного Суду Російської Федерації не може бути членом (депутатом) Ради Федерації, депутатом Державної Думи, інших представницьких органів, займати чи зберігати за собою інші державні чи громадські посади, мати приватну практику, займатися підприємницькою, іншою діяльністю, що оплачується, крім викладацької, наукової чи іншої творчої діяльності. Він не може також належати до політичних партій і рухів. Статус судді Федерального конституційного суду Німеччини несумісний з іншою професійною діяльністю, крім викладання права в німецьких університетах. Суддя Конституційного суду Албанії не може займатися іншою громадською чи приватною діяльністю, яка могла б вплинути на його незалежність чи неупередженість. Суддя Конституційного суду Угорщини не може займатися ніякою діяльністю, що оплачується, крім наукової, педагогічної, літературної чи артистичної. Суддя Конституційного суду Вірменії не може мати іншу державну посаду, займатися іншою діяльністю, що оплачується, крім наукової, викладацької чи іншої творчої. Зі змісту законодавства деяких країн (Бельгії, Болгарії, Іспанії, Румунії, Туреччини) випливає, що суддям конституційного суду не дозволяється взагалі займатися іншою професійною діяльністю.

Однією з гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України є насамперед порядок формування Конституційного Суду України, встановлений частиною другою ст. 148 Конституції України, статтями 5, 7, 8 Закону: Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Демократичний порядок формування Конституційного Суду України, що полягає в участі в ньому різних гілок влади, властивий більшості країн Європи. Так, судді Конституційного Суду Російської Федерації призначаються на посади Радою Федерації за поданням Президента Російської Федерації; половина суддів Федерального конституційного суду Німеччини обираються Бундестагом, половина Бундесратом, що складається з представників федеральних земель; судді Конституційного суду Іспанії призначаються Королем Іспанії – четверо за поданням Палати депутатів, четверо – Сенату, по два – урядом і Генеральною судовою радою. В Італії п’ять суддів Конституційного суду обираються двома палатами парламенту на надзвичайних сесіях більшістю голосів, п’ять суддів призначаються Президентом республіки, а ще п’ять суддів обираються вищими судами: троє касаційним судом, по одному – державною радою і рахунковою палатою.

Однією з гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України є їх призначення згідно зі ст. 148 Конституції України лише на один дев’ятирічний строк без права бути призначеним повторно, адже призначення на посаду судді Конституційного Суду України повторно посилювало б його залежність від органу, який його призначив на перший строк.

Строковість перебування на посаді судді конституційного суду властива практично всім конституційним судам Європи, за винятком окремих (зокрема, Вірменії, Російської Федерації).

Гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є встановлення в Конституції України повноважень Конституційного Суду України.

У Конституції України і Законі «Про Конституційний Суд України» визначений чіткий перелік суб’єктів звернення до Конституційного Суду України. Це означає, що Конституційний Суд України не має права ініціювати до розгляду жодне з питань, віднесених Конституцією України до його повноважень.

Гарантії незалежності суддів Конституційного Суду України випливають і з установлених ст. 4 Закону основних принципів діяльності Конституційного Суду України: верховенства права, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень.

Відповідно до правової позиції, викладеної Конституційним Судом України у Рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15 рп/2004 (справа про призначення судом більш м’якого покарання), одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Усі ці елементи права об’єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість – одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Колегіальність як принцип діяльності Конституційного Суду України означає, що всі його акти (рішення, висновки, ухвали) приймаються виключно на засіданнях встановленою Законом більшістю голосів суддів (частина перша ст. 48, частини п’ята, шоста ст. 50, частина четверта ст. 51). Колегіальність підтверджується також положеннями ст. 63 Закону, за якими рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів з наступним їх підписанням суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття.

Рівноправність суддів полягає в тому, що будь який суддя Конституційного Суду України (незалежного від суб’єкта його призначення, адміністративної посади, яку він займає у Суді, та інших ознак) при здійсненні конституційного судочинства має однакові права як за змістом, так і за обсягом.

Гласність означає, що розгляд справ на пленарному засіданні Конституційного Суду України, незалежно від форми слухання, проводиться відкрито, крім випадків, коли розгляд справи на відкритому пленарному засіданні Конституційного Суду України може призвести до розголошення державної або іншої таємниці, що охороняється законом. У такому разі справа за ухвалою Конституційного Суду України розглядається на закритому пленарному засіданні. Гласність у діяльності Конституційного Суду України підтверджується значною мірою й тим, що Конституційний Суд України обов’язково залучає до участі в провадженні у справі представників органів влади, акти яких оспорюються за конституційним поданням щодо їх конституційності, офіційним оприлюдненням рішень і висновків Конституційного Суду України та їх опублікуванням.

Повний і всебічний розгляд справ ґрунтується на забезпеченні безперешкодного доступу Конституційного Суду України до будь якої інформації, яка має значення для розгляду справи, у тому числі шляхом безпосереднього опитування посадових осіб, експертів, свідків, уповноважених за законом та уповноважених за дорученням, громадян. У статті 54 Закону встановлено обставини забезпечення дотримання цього важливого принципу для здійснення конституційного судочинства.

Обґрунтованість рішень, які приймаються Конституційним Судом України, полягає у тому, що єдиний орган конституційної юрисдикції зобов’язаний у письмовій формі аргументувати прийняті ним рішення та надані висновки.

Звичайно ж, гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є обов’язковість розгляду ним справ за встановленою Законом процедурою і обов’язковість його рішень і висновків. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження, а рішення приймаються, висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів. Судді Конституційного Суду України не мають права утримуватися від голосування.

Рішення і висновки Конституційного Суду України є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею Конституційного Суду України рішення, висновку Конституційного Суду України є обов’язковим. У той же час суддя Конституційного Суду України має право на окрему думку, яка викладається ним у письмовій формі і додається до рішення чи висновку Конституційного Суду України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після підписання і разом з окремою думкою судді (окремими думками суддів) публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях.

Однією з гарантій незалежності суддів Конституційного Суду України є право Суду зажадати від органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України, а також від відповідних державних органів, на які покладено обов’язки щодо забезпечення виконання рішення, додержання висновку Конституційного Суду України, письмового підтвердження їх виконання. Заради справедливості необхідно визнати, що таке право, встановлене ст. 70 Закону, Конституційний Суд України використовував упродовж своєї діяльності лише кілька разів.

Безумовно, гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є порядок, передбачений Законом, щодо забезпечення повноти розгляду справи Конституційним Судом України.

Зокрема, згідно зі ст. 19 Закону суддя Конституційного Суду України має право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр міністра України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду колегією суддів Конституційного Суду України чи Конституційним Судом України.

Таке ж право має колегія суддів Конституційного Суду України під час підготовки справи, а Конституційний Суд України – у процесі конституційного провадження у справі.

Крім того, і колегія суддів під час підготовки справи, і Конституційний Суд України у процесі провадження у справі мають право викликати посадових осіб, експертів, свідків, представників за законом та уповноважених за дорученням, громадян, участь яких повинна забезпечити об’єктивний і повний розгляд справи.

Очевидно, що важливою гарантією незалежності суддів Конституційного Суду України є встановлений частиною першою ст. 130 Конституції України обов’язок держави із забезпечення фінансування та належних умов для функціонування суддів і діяльності суддів, зокрема і Конституційного Суду України, відповідно до якого видатки на утримання судів, а отже, і фінансування суддів визначаються у Державному бюджеті України окремо. До того ж згідно зі ст. 29 Закону судді Конституційного Суду України одержують заробітну плату та користуються іншими видами матеріального забезпечення, встановленими законами України про статус суддів.

Словосполучення «належні умови», вжите у ст. 130 Конституції України, треба розглядати в аспекті міжнародних стандартів незалежності судів і суддів, відповідно до яких держава повинна створити всі умови для здійснення без будь яких ускладнень та перешкод правосуддя і конституційного судочинства, виключити при цьому і можливість впливу на суди і суддів при формуванні фінансових видатків.

Цілком очевидно, що гарантією незалежності суддів є визначення Конституцією України (ст. 126) та Законом (ст. 23) підстав для звільнення судді Конституційного Суду України з посади.

Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: закінчення строку призначення, досягнення суддею шістдесятип’ятирічного віку, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, припинення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

У частині шостій ст. 126 Конституції України передбачено, що держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Це положення поширюється і на суддів Конституційного Суду України і, зрозуміло, також є свідченням гарантії незалежності суддів.

І насамкінець, гарантії незалежності суддів Конституційного Суду України полягають у функціонуванні в Конституційному Суді України суддівського самоврядування. Функціонування суддівського самоврядування в Конституційному Суді України, як і у всій судовій системі, складовою якої є Конституційний Суд України, встановлене Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з цим Законом основною формою суддівського самоврядування в Конституційному Суді України є збори суддів Конституційного Суду України. Збори суддів обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності Конституційного Суду України або роботи конкретних суддів чи працівників та приймають з цих питань рішення, які є для них обов’язковими, заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади, та керівника Секретаріату Суду, а також здійснюють інші повноваження, визначені законом.

Збори суддів Конституційного Суду України обирають з числа суддів трьох делегатів на з’їзд суддів України – найвищий орган суддівського самоврядування в Україні. Один із суддів Конституційного Суду України обирається з’їздом суддів України до Ради суддів України як вищого органу суддівського самоврядування між з’їздами суддів України.

Інший коментар до статті 149 Конституції України

Гарантуючи незалежність та недоторканність суддів конституційного Суду України, Конституція України передбачила, що визначені статтею 126 Конституції гарантії для суддів загальних судів поширюються на судців Конституційного Суду, тобто гарантії передбачаються самою Конституцією та законами України (див. коментар до ст. 126).

Спеціально обумовлено, що судді Конституційного Суду України з метою уникнення політизації цього органу не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої роботи (несумісність). Задоволення вимог про несумісність повинно сприяти незалежності суддів при виконанні службових обов’язків.