Нова редакція ст. 155 Конституції України з Коментарями.
Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу I “Загальні засади”, розділу III “Вибори. Референдум” і розділу XIII “Внесення змін до Конституції України”, попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України.
Коментар до ст. 155 Конституції України
Коментована стаття Конституції України присвячена порядку внесення змін до Конституції України, крім розділів I, III, XIII Основного Закону, процедура внесення змін до яких є більш ускладненою, порівняно з іншими розділами Конституції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 85 Конституції України Верховна Рада України має виключне повноваження щодо внесення змін до Конституції України в межах і в порядку, передбачених розділом XIII Конституції України. Ці повноваження парламент відповідно до ст. 155 Конституції здійснює самостійно в порядку процедури, передбаченої Регламентом Верховної Ради України.
Порядок внесення змін до розділів II, IV–XII, XIV, XV Конституції України відрізняється від порядку внесення змін до інших законів України. Суттєве ускладнення цієї процедури слід розглядати як гарантію забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні, як спосіб забезпечення стабільності в питаннях організації і визначення повноважень вищих органів державної влади і прокуратури, функціонування системи органів місцевого самоврядування, територіального устрою. Цей порядок внесення змін до Конституції України складається з трьох етапів.
Перший етап згідно зі ст. 159 Конституції України передбачає отримання висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України статтям 157,158. Відповідно до вимог статей 147 і 159 Конституції Верховна Рада України не може розглядати ці законопроекти за відсутності такого висновку Конституційного Суду. Висновок має бути надано після внесення законопроекту до Верховної Ради України, але до його розгляду Верховною Радою на пленарних засіданнях. Законопроект, який за висновком Конституційного Суду України відповідав вимогам статей 157 і 158 Конституції України і до якого було внесено поправки під час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, підлягає також перевірці Конституційним Судом України щодо відповідності цього законопроекту вимогам зазначених статей Конституції України перед прийняттям його як закону про внесення змін до Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 9 червня 1998 р. № 8 рп/98 та Рішення від 30 вересня 2010 р. № 20 РП/2010).
Другий етап передбачає проведення обговорення законопроекту і його схвалення Верховною Радою України. У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 р. № 17 рп/2002 у справі щодо повноважності Верховної Ради України зазначено, що Верховна Рада України правомочна приймати закони і реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови присутності на її пленарних засіданнях на момент голосування не менше тієї кількості народних депутатів України, яка згідно з Конституцією України необхідна для прийняття відповідного рішення. На цьому етапі законопроект про внесення змін до Конституції України має бути схвалений більшістю народних депутатів України, тобто не менше як 226 депутатами від конституційного складу Верховної Ради України. Прийняття рішення парламентом у такий спосіб використовується зазвичай при прийнятті законів України. Використання його для схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України пояснюється тим, що прийняте народними депутатами рішення не є остаточним, оскільки має попередній характер, а отже, допускає в подальшому внесення змін і доповнень до законопроекту
Остаточне рішення стосовно законопроекту про внесення змін до Конституції України Верховна Рада України приймає на третьому етапі. Попередньо схвалений простою більшістю голосів законопроект приймається кваліфікованою більшістю голосів народних депутатів України (не менше двох третин від конституційного складу парламенту) на наступній черговій сесії Верховної Ради України із дотриманням процедури розгляду законопроектів, передбаченої Регламентом Верховної Ради.
Розведення у часі попереднього схвалення законопроекту і його остаточного прийняття (згідно зі ст. 83 Конституції чергові сесії парламенту починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року) необхідно народним депутатам України для аналізу позиції своїх виборців з цього питання, більш ґрунтовного вивчення законопроекту і остаточного визначення своєї позиції щодо нього.
Регламент Верховної Ради України містить норму (п. 2 ст. 144), згідно з якою питання про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України не може розглядатися Верховною Радою на останній сесії строку її повноважень. Питання про попереднє схвалення та подальший розгляд такого законопроекту включається до порядку денного першої сесії новообраної Верховної Ради без голосування.
Відповідно до п. 3 ст. 144 Регламенту новообрана Верховна Рада не може розглядати питання про прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України, який відповідно до цієї статті був попередньо схвалений Верховною Радою попереднього скликання, але голосування щодо прийняття якого як закону не проводилося. У такому випадку законопроект про внесення змін до Конституції України вважається не прийнятим Верховною Радою попереднього скликання і до нього застосовуються вимоги частини першої статті 158 Конституції України.
У разі виникнення необхідності одночасного комплексного внесення змін як до розділів Конституції України, зазначених у цій статті, так і до розділів, зазначених у частині першій статті 156 Конституції України, ініціатор подання таких змін подає до Верховної Ради одночасно два окремих законопроекти (пов’язані законопроекти). Такі законопроекти повинні містити також положення, які передбачають поєднане та узгоджене в часі набрання ними чинності, та згідно з якими в разі неприйняття Верховною Радою чи незатвердження всеукраїнським референдумом одного із них, інший, пов’язаний із ним, не набирає чинності.
Інший коментар до статті 155 Конституції України
Конституція України встановлює спеціальний порядок внесення змін до р. II Конституції “Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, всіх розділів щодо організації і повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування (р. IV “Верховна Рада України”, р. V “Президент України”, р. VI “Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади”, р. VII “Прокуратура”, р. VIII “Правосуддя”, р. IX “Територіальний устрій України”, р. X “Автономна Республіка Крим”, р. XI “Місцеве самоврядування”, р. XII “Конституційний Суд України”), а також до р. XIV “Прикінцеві положення” та р. XV “Перехідні положення”.
Порядок внесення змін у зазначені розділи Конституції значно ускладнено порівняно з порядком прийняття і змін поточного законодавства. Після внесення до Верховної Ради України законопроекту про зміну конституційних норм процес розгляду і прийняття відповідного закону поділяється на два основних етапи. На першому етапі проводиться обговорення і схвалення законопроекту більшістю народних депутатів від конституційного складу Верховної і Ради. Схвалення законопроекту ще не означає його прийняття і є лише попереднім актом, що свідчить про позитивне ставлення до законопроекту більшості депутатів, не виключає можливості подальшого внесення до законопроекту змін та доповнень. Оскільки і це схвалення ще не є остаточним рішенням, то воно приймається простою більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради.
Остаточне рішення стосовно законопроекту приймається Верховною Радою України на другому етапі законотворчого процесу. Вже схвалений простою більшістю Верховної Ради законопроект може бути прийнятий нею тільки на наступній черговій сесії парламенту. Оскільки чергові сесії Верховної Ради відбуваються два рази на рік і між сесіями є перерва (див. ст. 83 Конституції), то встановлений Конституцією порядок дає можливість народним депутатам більш грунтовно вивчити законопроект і визначити своє ставлення до нього.
Розгляд законопроекту у Верховній Раді провадиться у відповідності з Регламентом Верховної Ради України.
Для прийняття законопроекту про внесення змін до зазначених вище розділів Конституції необхідна кваліфікована більшість голосів. За законопроект повинно проголосувати не менше двох третин від конституційного складу Верховної Ради.