Нова редакція ст. 137 Конституції України з Коментарями.

Автономна Республіка Крим здійснює нормативне регулювання з питань:

1) сільського господарства і лісів;

2) меліорації і кар’єрів;

3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва;

4) містобудування і житлового господарства;

5) туризму, готельної справи, ярмарків;

6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;

7) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів;

8) мисливства, рибальства;

9) санітарної і лікарняної служб.

З мотивів невідповідності нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим Конституції України та законам України Президент України може зупинити дію цих нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.

Коментар до ст. 137 Конституції України

Свідченням особливого статусу АРК як територіального суб’єкта є встановлення законодавцем меж та обсягу нормативного регулювання, що здійснюється в цьому утворенні.

Особливо важливим для розуміння природи АРК є спосіб закріплення нормативної компетенції АРК. Український законодавець чітко визначив перелік питань, які підлягають нормативному регулюванню. Принцип залишковості, що є характерним для конструкцій такого роду повноважень у складних державних утвореннях і віддає до сфери нормативного регулювання територіального суб’єкта питання, не врегульовані загальнодержавним законодавством в Україні, не застосовується. Цей факт зайвий раз свідчить про специфічність АРК, але як територіального суб’єкта саме унітарної держави.

Як видно з переліку питань нормативного регулювання АРК, їх обсяг не виходить за межі регулювання органів місцевого самоврядування. Такий підхід зумовлений тим, що АРК не є суверенним суб’єктом, а його природа принципово відрізняється від природи подібних утворень у федераціях.

Частина друга коментованої статті встановлює особливий механізм контролю за нормативно правовими актами Верховної Ради АРК. Зі змісту цієї норми можна зробити декілька надзвичайно важливих висновків. Насамперед щодо місця нормативно правових актів Верховної Ради АРК в ієрархії нормативно правових актів України. Зважаючи на той факт, що законодавець чітко визначає відповідність актів представницького органу автономії Конституції та законам України, їх місце в системі нормативно правових актів України можна, з усією впевненістю, віднести до підзаконних актів. Тобто в ієрархії: конституція – закони – підзаконні акти вони займають останній рівень. Це вказує на те, що законодавець таким чином гарантував принцип унітарної держави, створивши єдину систему нормативно правових актів, розмістивши акти Верховної Ради АРК у групі підзаконних актів. Цим заперечується будь яка можливість трактувати статус АРК як самостійну територіальну одиницю з власним суверенітетом. Адже відомо, що суб’єкти федерацій мають власну систему нормативно правових актів, а отже – власну правову систему.

Інший аспект цієї норми полягає в тому, що розкривається сенс поняття, зафіксованого ст. 102 Конституції, якою Президент визнається гарантом державного суверенітету та територіальної цілісності, у контексті відповідних гарантій. Для реалізації цієї функції Президент наділяється низкою конкретних повноважень, серед яких призупинення дії актів АРК з одночасним зверненням до Конституційного Суду України. Слід зауважити, що глава держави в Україні згідно з Конституцією та профільним Законом є суб’єктом запиту в єдиний орган конституційної юрисдикції. Проте ця норма констатує особливий випадок звернення, специфікуючи таким чином статус глави держави у такій якості. При цьому слід пам’ятати, що, окрім глави держави, згідно із Законом «Про Конституційний Суд України», суб’єктами запиту є також група народних депутатів України (не менше 45), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини тощо. Цей факт дозволяє їм звертатися до Конституційного Суду з аналогічним запитами. Втім лише Президент України наділений правом зупиняти дію актів Верховної Ради АРК. При цьому Конституція виділяє та закріплює саме за Президентом можливість реагувати таким чином на нормотворчу діяльність Верховної Ради АРК.

Зайвим свідченням намагань законодавця забезпечити єдність системи нормативно правових актів України є право Президента України скасовувати акти Ради міністрів АРК. Це повноваження вказує на те, що ні про який суверенітет публічної влади в АРК мова не йде, оскільки законодавець забезпечив прямий і безпосередній контроль глави держави над актами виконавчого органу АРК.

Процедура реалізації цього повноваження також має певні особливості. Зважаючи на той факт, що процес передбачає певну послідовність дій, розділених у часі, є сенс виділити окремі етапи реалізації цього повноваження глави держави. Перший етап передбачає зупинення дії нормативно правового акта Верховної Ради АРК, другий, у свою чергу – одночасне звернення до Конституційного Суду України. Термін «одночасне» використаний законодавцем абсолютно адекватно, що дозволяє убезпечитись від евентуальної загрози з боку глави держави, зупиняти акти представницького органу автономії, не звертаючись певний час до Конституційного Суду України, зупиняючи їх дію, проте не розглядаючи їх конституційність та законність.

Інший коментар до статті 137 Конституції України

Як про це вже зазначалося, Автономна Республіка Крим (далі – АРК) має право локальної нормотворчості, межі якої тепер чітко визначені цією Конституцією.

Нормативне регулювання, яке самостійно здійснює АРК, стосується питань, вирішення яких безпосередньо пов’язане з життєвими інтересами місцевого населення: раціональне використання земель, природних ресурсів (сільське господарство і ліси, меліорація і кар’єри, мисливство, рибальство); реалізація соціально-економічних прав громадян (громадські роботи, ремесла та промисли, містобудування і житлове господарство, транспорт загального користування, автошляхи, водопроводи, санітарна і лікарська служби); задоволення культурних потреб громадян (музеї, бібліотеки, театри, історико-культурні заповідники та ін.), а також врахування специфічних умов Криму (туризм, готельна справа).

У порівнянні з попередньою Конституцією України суттєво змінено і порядок визнання нормативно-правових актів Верховної Ради АРК такими, що не відповідають Конституції та законам України, а також зупинення їх дії чи скасування.

Раніше це право було виключною компетенцією Верховної Ради України, і вона вже його застосовувала щодо АРК, яка в 1994-1995 рр. своїми актами і діями намагалася вийти за межі конституційного поля України. Як наслідок була скасована Конституція автономії в редакції від 6 травня 1992 р. та доручено Верховній Раді АРК прийняти та подати на затвердження Верховної Ради України нову Конституцію АРК

Тепер зазначене вище право належить Президентові України як гаранту державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина та Конституційному Суду України. При цьому Президент України має право лише зупиняти дію нормативно-правових актів Верховної Ради АРК з одночасним (що особливо важливо) зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності. Оскільки Президент України тільки зупиняє дію відповідних нормативно-правових актів, то у випадку визнання Конституційним Судом України їх такими, що суперечать Конституції України, вони підлягають обов’язковому скасуванню Верховною Радою АРК.

Питання про конституційність нормативно-правових актів АРК розглядаються Конституційним Судом України також за зверненнями не менш як сорока п’яти народних депутатів України, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини <п. 1 ст. 150). У всіх цих випадках рішення Конституційного Суду України є остаточним і обов'язковим для виконання. Верховна Рада України може достроково припинити повноваження Верховної Ради АРК за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України (п. 28 ст. 85). У такому разі вона і призначає позачергові вибори. У свою чергу згідно з п. 1 ст. 150 Конституції України Верховна Рада АРК також може звернутися до Конституційного Суду України з питання визнання нечинними на її території законодавчих актів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України в разі порушення ними повноважень АРК. Рішення Конституційного Суду України про, конституційність чи неконституційність цих актів є остаточним і не можуть бути оскаржені. Що стосується актів Ради міністрів АРК, то право їх скасування належить Президентові України (п. 16 ст 106) Це право є гарантією конституційної законності в діяльності вищого виконавчого органу автономії.