Стаття 99 Конституції України

Нова редакція ст. 99 Конституції України з Коментарями.

Грошовою одиницею України є гривня.

Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави – Національного банку України.

Коментар до ст. 99 Конституції України

Коментована стаття визначає основоположну функцію Національного банку України – забезпечення стабільності грошової одиниці.

Конституція встановлює єдиний платіжний засіб в Україні гривню, що дорівнює 100 копійкам. Офіційне співвідношення між гривнею, золотом або іншими дорогоцінними металами в Україні не встановлено. На території України заборонено випуск і обіг інших грошових одиниць як засобу платежу.

Виключне право введення в обіг (емісія) гривні й розмінної монети, організації їх обігу та вилучення з обігу в Україні належить Національному Банку.

Для виконання основної функції Національного банку України – забезпечення стабільності грошової одиниці – йому Законом України «Про Національний банк України» надані всі повноваження з управління грошовим обігом. Цей банк здійснює виготовлення та зберігання банкнот і монет; створює резервні фонди банкнот і монет; встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки, порядок ведення касових операцій для банків, інших фінансово кредитних установ, організацій і підприємств.

Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків – банкнот (паперових) і монет (металевих). Банкноти і монети є безумовними зобов’язаннями Національного банку України і забезпечуються всіма його активами.

Гривня (банкноти і монети) є єдиним законним платіжним засобом, і всі розрахунки в державі проводяться тільки в гривні або із застосуванням гривні як єдиного грошового еквіваленту. Грошова маса в Україні – це грошові знаки в обігу, кошти на рахунках та у вкладах юридичних і фізичних осіб, що є безумовними грошовими зобов’язаннями банків. Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлює та оприлюднює Національний банк України.

Для регулювання курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Грошовий обіг в Україні існує удвох формах – обіг готівки та безготівковий грошовий обіг. У країнах з розвиненою економікою розрахунки, як правило, проводяться у безготівковій формі. До розрахунків готівкою звертаються в основному лише в роздрібній торгівлі або при здійсненні дрібних платежів у сфері послуг. Розрахунки готівкою юридичні особи та індивідуальні підприємці й громадяни здійснюють як за рахунок коштів, які отримали в касі кредитної установи, так і за рахунок виторгу. Сума платежу готівкою платника – покупця іншому підприємцю – продавцю не повинна перевищувати десять тисяч гривень протягом одного дня за одним чи кількома документами. Кількість одержувачів готівки не обмежується. Якщо сума платежу готівкою за день перевищує десять тисяч, то розрахунок понад десять тисяч проводиться безготівково. Цільове витрачання готівки підтверджується документами. За порушення встановленого порядку використання готівки винні притягуються до відповідальності.

Нормативно правовими актами, що регулюють обіг готівки і встановлюють відповідальність за їх порушення, є в першу чергу Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436 із змінами та доповненнями і Постанова правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 13 січня 2005 р.

Кожному підприємству, що здійснює діяльність із готівковими коштами, встановлюється сума коштів, яку можна залишити в касі і не здавати до банку. Розмір ліміту залежить від режиму, специфіки роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, установлених термінів і порядку здачі касової виручки. Як правило, ліміт залишку касової готівки встановлює банк, у якому відкрито основний рахунок підприємства чи організації. Деякі підприємства (колективні, сільськогосподарські, колгоспи та подібні їм організації) встановлюють розмір готівкових коштів, що залишаються в касах, самостійно, а індивідуальним підприємцям та фермерським господарствам, які займаються виключно виробництвом, переробкою та реалізацією сільськогосподарської продукції, ліміт не встановлюється. Національний банк України дозволяє використовувати готівкові кошти в необхідних розмірах на оплату праці, забезпечення господарських потреб, на відрядження тощо. Для цього підприємства й організації можуть витрачати кошти як з виторгу, так і одержані в касі банку.

Інший коментар до статті 99 Конституції України

Передумовою стабільного функціонування кожної незалежної держави є єдине фінансове, валютне 1 регулювання, єдина грошова система на її території, визначення прийнятної для економіки грошово-кредитної, цінової політики, створення централізованої системи фінансово-економічних органів і установ у цій сфері.

Конституція України вперше за час суверенної держави визначила національну грошову одиницю – гривню. Введення та емісія інших грошей на території України не дозволяється. “Перехідні положення” Конституції в п. 1 встановлюють, що визнання національної грошової одиниці відбудеться лише після введення гривні. З метою забезпечення економіки України стабільною національною валютою Указом Президента України від 25 серпня 1996 р. “Про грошову реформу в Україні” постановлено провести в Україні грошову реформу – ввести в обіг визначену Конституцією та іншим законодавством України національну валюту, якою є гривня. На території України функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинено, а єдиним законним засобом платежу є гривня. Безготівкові розрахунки, бухгалтерський облік усіх операцій і складання звітності юридичними особами та іншими суб’єктами господарювання в усіх сферах діяльності; здійснюється також лише у гривнях. Слід відзначити, що введення національної грошової одиниці – гривні має стати відповідно до конституційної норми не. тільки фінансово-економічним, а й політичним фактором. Для України ознакою економічного і політичного потенціалу незалежної держави постає сам і факт карбування власних грошей, випуск банківських білетів (банкнот) і монет, які є важливим підґрунтям у здійсненні державотворчих процесів.

Назва української національної валюти походить ще з другої половини XIV століття, коли основними засобами товар ногрошових відносин “безмонетного періоду” у князівствах Східної Європи були срібні зливки – гривні. Як і абсолютна більшість тогочасних монет Східної Європи, київські монети виготовлялися із срібного плющеного дроту.

Зберігаючи традиції економічного, політичного та культурного життя України, Конституція вводить в обіг з відому назву грошової одиниці – “гривня”.

Захист і забезпечення стабільності грошової одиниці покладено Конституцією на Національний банк України. Він здійснює надані йому повноваження для захисту грошової одиниці, як і всієї грошової системи в Україні, узгоджуючи свої дії з іншими суб’єктами державної влади, виходячи із завдань грошово-кредитної політики держави, макроекономічного аналізу та платіжного балансу, вживає необхідних заходів, щоб ефективно впливати на загальну кредитно-грошову ситуацію в економші.

Для реалізації цього завдання Національний банк України наділений відповідними повноваженнями згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р. (з наступними змінами та доповненнями). Зокрема, ст. 8 цього закону встановлює, що Національний банк є єдиним емісійним центром, відповідальним за проведення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці. Він визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн, йому належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск національних грошових знаків за рішенням Верховної Ради України. За Національним банком України цим законом закріплено право визначення виду грошових знаків, їх номіналу, особливих ознак і системи захисту. Право Національного банку видавати нормативні акти з питань, що входять до його повноважень, підкреслює його визначальну роль у забезпеченні стабільності національної грошової одиниці.